Особливості впливу мультфільмів на психіку дітей дошкільного віку.
Які прояви девіантної поведінки у дітей можуть спровокувати мультфільми агресивного змісту?
Мультики і діти. Як впливає перегляд дитячих мультфільмів
на психіку дітей?
За матеріалами електронного журналу I-MEDIK
Щоб встигнути переробити всю домашню роботу або трохи відпочити, Батьки часто включають мультики своїм малюкам. Поки дитина з насолодою дивиться черговий мультиплікаційний фільм, дорослі не замислюються про те, що таким чином діти звикають до перегляду мультфільмів і дуже скоро їх вже неможливо «відірвати» від перегляду нескінченних серіалів мультиків по телевізору.
Психологи Інституту сучасного дитинства стверджують, що не всі мультфільми корисні і містять важливі для дитини переживання і образи. Багато сучасних мультики, що транслюються по телевізору, можуть погано вплинути на розвиток дитини, сформувати у нього схильність до агресії, до залежностей і навіть є випадки, коли мультики призводять до психічних розладів. Тому дуже важливо не допускати безконтрольного перегляду дітьми анімаційної продукції. У ранньому віці до трьох років не можна саджати дитину перед телевізором, в цьому віці у дітей ще не сформовані основні функції руху. Він не вміє одночасно тримати предмети, рухатися, дивитися і чути. Тому при включенні телевізора вони завантажуються в перегляд мультиків і не відволікаються на сторонні шуми, не рухаються.
У подальшому у таких дітей з’являються проблеми з рухом, з промовою, із зором і з зайвою вагою. Розвиток дітей може сильно загальмуватися.
Дітям старше трьох років краще дозволяти дивитися мультфільми вибірково і строго визначивши час. За радянських часів усі мультфільми транслювалися тільки після проходження жорсткого контролю, кожен кадр перевірявся з точки зору його впливу на дитину. Ніхто не буде заперечувати, що такі радянські мультфільми про Карлсона, про крокодила Гену і Чебурашку, про дядю Стьопу велетня, про дядька Федора, про героїв з Простоквашино та інші були і залишаються комфортними для дитячої психіки, вчать їх прекрасному і доброму.
Однак багато батьки сьогодні вважають ці мультфільми занадто примітивними і застарілими. Сьогодні діти в основному люблять дивитися сучасні мультфільми, які часто зроблені швидко і дешево, без урахування можливості шкідливого впливу на дитину. Тому багато дітей дивляться анімаційну продукцію, в якій жорстокість уживається з поганим смаком, а герої багатьох мультфільмів є безликими істотами, які позбавлені будь-якої індивідуальності. Фахівці впевнені, що деякі мультфільми впливають на мову дитини і його пластику, під впливом їх у дитини створюються неправильні уявлення про систему цінностей і про світ, їм придумуються відповідні гри.
Сьогодні проблемою впливу «Неправильних мультиків» на розвиток психіки дітей замислюються фахівці всього світу. Психологи радять батькам ретельно відбирати для своїх малюків мультфільми і по можливості дивитися їх разом з дітьми, спостерігаючи за їх реакцією. Негативний вплив мультфільмів на дітей доводять три гучних скандалу останніх років:
1. Батьки подали в суд на російський канал за трансляцію мультиків «Сімпсони» і «Гріффіни», стверджуючи, що вони завдають шкоди дитячому здоров’ю. Також психологи запротестували проти перегляду мультфільмів по каналу 2х2 вони вважають, що ці мультфільми розбещують дітей і шкідливі для перегляду навіть у підлітковому віці.
2. В Японії після переглядів 38-ої серії мультфільму «Покемони» більше п'ятисот дітей були госпіталізовані з симптомами епілепсії.
3. Колишній продюсер мультфільму «Телепузики» Сара Грем зізналася, що дана програма була придумана під впливом галюциногенів.
А ось зовсім інша справа в мультфільмах «Мадагаскар», «Льодовиковий період», «Тачки» та інші, хоч там також добро перемагає зло, але постійно проскакують вирази не дуже приємні навіть слуху дорослої людини. Такі висловлювання і поведінку персонажів мультфільмів запам’ятовується дитиною зі швидкістю світла і діти самі починають копіювати їх.
Батьки зобов’язані зрозуміти, що жоден мультфільм, навіть самий повчальний, не може замінити дитині спілкування з дорослими. Дітям треба відчувати любов батьків, їх увагу і присутність. На дитину треба знаходити час, нехай його буде не так і багато. Якщо цього не відбувається, не варто дивуватися тому, що діти стали жартувати не дуже до місця, сміятися істерично і почали бити, щипати інших людей, наслідуючи героєм мультиків, яких вони обожнюють.
Глобальний експеримент над дітьми або вплив мультфільмів
на психіку дитини
В. Щукіна
Останнім часом психологам усе частіше доводиться мати справу з поганою поведінкою дошкільників. З одного боку, надзвичайна скутість, недорозвинення мови. З іншого боку – підвищена агресивність і демонстративність. Дитина соромиться відповісти на найпростіше запитання, але при цьому не боїться кривлятися при чужих дорослих, плазувати під столом, робити непристойні жести. Вона поводиться абсолютно некеровано. Моделі поганої поведінки її приваблюють, як магніт, хоча вона часто не бачить нічого подібного вдома і, звичайно, тисячу разів чула від рідних, що так поводитися не можна. Вже в чотири-п’ять років такі діти обожнюють бойовики. При цьому такі діти, по-перше, психічно нормальні, а по-друге, нерідко ростуть у забезпечених сім’ях, де в них є все: іграшки, розвивальні ігри, книжки. Є, щоправда, один нюанс. Майже всі вони з раннього віку захоплюються комп’ютерними іграми й телевізором. У чому ж справа? Може, малята стали жертвою якогось соціального експерименту?
Ось, як це пояснює керівник Центру комунікативних досліджень ІСЕПН РАН, кандидата соціологічних наук Наталія Маркова, яка вивчає вплив на дітей і підлітків різних засобів масової інформації.
Вплив сучасних ЗМІ очевидний для фахівця. Сучасне західне мистецтво змінює, деформує психіку дитини. Ідеться про мультфільми і комп’ютерні ігри. Дуже сильно впливаючи на дитячу фантазію, вони дають нові установки і моделі поведінки.
Давайте розглянемо окремо кожне з вищезгаданих поведінкових відхилень. Почнімо з агресії. Згадаймо «Покемонів». До чого там зводиться основна дія? Ці істоти одна одну вражають, прагнуть знищити. А що переживає дитина, дивлячись мультфільм? Вона ідентифікує себе з його героями. Такі закони сприйняття художнього твору. А ідентифікуючи себе з істотою, що успішно нищить інших істот, дитина поступово засвоює агресивні моделі поведінки, що винагороджуються почуттям переможного торжества. У її психіці виробляється своєрідна канавка агресивності. Торована колія, по якій рухаються її почуття.
Але ж ви скажете, що у всіх мультфільмах є боротьба добра зі злом. Богатирі перемагають драконів, Іван-царенко – Змія Горинича. Чи є якась відмінність традиційних казкових мультфільмів від західних «шедеврів» нового покоління? Звичайно, є. Чому відбувається фіксація на агресії?.. Багаторазове повторення подібних сцен викликає в дітей фіксацію на агресії і сприяє виробленню відповідних моделей поведінки. А в традиційних вітчизняних мультфільмах не смакували подробиці убивства... Та й узагалі, маленьким дітям намагалися не показувати подібних сцен.
Ось приклад заохочення демонстративності в мультфільмах. Узяти хоча б «Телепузиків». Кожна серія являє собою якусь повчальну розповідь, що теоретично має бути корисною малятам, оскільки вік, на який розрахований серіал, – це діти від півроку до чотирьох років. Давайте розглянемо, як розуміють автори слово «прикраса». Спершу прикраса – букетик, перев’язана стрічечкою, – з’являється на ялинці. Потім ми бачимо, що букетик заткнуто за пояс одному з телепузиків. «Прикраса», – повторює диктор, і раптом... букетик зі стрічечкою виявляється в телепузика на дупі! Він, як собачка, починає бігати по колу, намагаючись його витягти, а інші персонажі весело сміються. Розумієте, яка модель поведінки прищеплюється малій дитині? Прикраса – те, що встромляють у зад товаришеві і дружно веселяться, оскільки це смішно. Модель демонстративної поведінки є чіткою, але телепузиків не поставили в куток і навіть не сказали, що так поводитися погано! Навпаки, це чудово: встромити щось товаришеві в зад і потішатися над ним.
Неможливо не сказати про недорозвинення мови і взагалі про загальмування психічного розвитку дітей-споживачів такої кінопродукції. Існують дослідження англійських і американських психологів, що займаються проблемними дітьми, які з’явилися після нової плеяди мультфільмів.
Є діти, що не можуть у школі засвоювати на слух інформацію, страждають від недорозвинення мови й емоцій. Західні вчені встановили, що це діти, яких у ранньому дитинстві «виховував» телевізор. Експерт у мові доктор Саллі Ворд (Великобританія) говорить, що за останні 20 років різко збільшилася кількість дітей, що вміють сприймати тільки зорову інформацію. Слова проходять повз неї. У школі «телевихованці» відчувають великі труднощі зі зміною звичного візуального сприйняття на вербальне, адже навчає їх не телевізор, а живий учитель, до того ж вони повинні спілкуватися з іншими дітьми, а для них це недоступно.
Цікаво, як саме формують таких дітей мультфільми останнього покоління. Ще раз звернімося до «Телепузиків». Дорослі люди, що дивилися цей серіал, нерідко звертали увагу на дивацтва, яких раніше ніколи не бувало в мультфільмах. По-перше, ігрові епізоди йшли два рази поспіль. А ще час від часу в «Телепузиках» демонструвалися мультиплікаційні вставки, що повторювалися кілька разів на тиждень. Ну, скажімо, «Хід тварин»: на екрані раптом з’являються тварини, зовсім різні, з різних природних зон: крокодили разом з бегемотами, пінгвінами, страусами. Вони йдуть дуже повільно, караваном, і їхній хід по екрану розтягується хвилини на три-чотири. Для кіно – це дуже великий час.
Зміст вставок – у долученні дітей до екрану. Причому у долученні страшному, гіпнотичному! Адже екран світиться. Його мерехтіння, що людина сприймає незалежно від своєї волі, має певний ритм. А мерехтливе світло, ритм і певним чином дібрані шуми гіпнотично впливають на психіку. Дитина впадає в транс і вже зовсім некритично сприймає усе, що йде з екрана.
І саме гіпнотичним впливом екрана можна пояснити той факт, що дитина не може відійти від телевізора, а коли батьки намагаються вимкнути його, впадає в розпач, нестямно кричить, кидається в бійку. Ця залежність на зразок наркотичної. А відлучення від наркотику спричиняє різку реакцію.
Ось ще приклад мультиків, що є небезпечними для дітей. «Сімпсони», наприклад, спрямовані на впровадження девіантної поведінки в родині, і ви, напевно, знаєте, що батьки навіть подали в суд...
Як вам сподобаються такі тексти? Син говорить матері у відповідь на прохання щось зробити: «Сама зроби, стара шльондро!» Старі, наприклад, дідусь Сімпсон, виглядають ідіотами. Над старістю, хворобою просто глумляться. Черепаха краде вставну щелепу старого, а бідолаха не може наздогнати її, перед його носом зачиняє двері рідний синок. Тут руйнуються норми поведінки дітей і батьків. У нормальному суспільстві так ні з ким не прийнято поводитися! І персонажів цього, з дозволу сказати, мультфільму не засуджують! Навпаки, все дуже мило і весело, «прикольно». Такий собі «чорний гумор».
А ось інша маніпуляція дитячою свідомістю. Стали відомі факти з Петербургу про недавні випадки жорстокого і зовсім невмотивованого побиття дошкільниками однорічних дітей на дитячому майданчику. Чому? – спитаєте ви? А тому, що ненависть до дітей теж зараз навіюють з телеекрана. Пригадайте хоча б мультсеріал «Ох, уже ці дітки». Діти в ньому огидні, бридкі істоти з величезними, роздутими головами, на яких, як на общипаній курці, стирчить волосся. Вигляд жахливий, а що творять ці діти? Це ж просто жах! Оскільки в реальних дітей ті самі зовнішні ознаки, то в дошкільника виникає подвійний асоціативний зв’язок: перенесення з мультиплікаційних дітей-монстрів на реальних, яких дитина бачить під час прогулянки. І з’являється думка, що їх треба бити, тому що це чудовиська.
«Вулиця Сезам». Цей серіал теж дивилося безліч малят. В одному підмосковному дитячому садку величезних персонажів «Вулиці Сезам» навіть використовували на навчальних заняттях. Задоволені вихователі говорили, що діти охоче долучаються до таких ігрових методик.
Але це не аргумент. У «Вулиці Сезам» ті самі принципи: пропаганда девіантної і неуспішної поведінки. Крім того, персонажі на рідкість огидні. Для чого це потрібно? Справа в тому, що дитина ідентифікується не тільки з поведінкою персонажа. Механізми імітації в дітей рефлекторні й такі тонкі, що дозволяють вловлювати найменші емоційні зміни, дрібні мімічні гримаси. Але ж фізіономії в чудовиськ з «Вулиці Сезам» одна гірше від іншої: тупі, злісні або божевільні. Коли дитина ідентифікується з такими персонажами, її внутрішнє самовідчуття співвідноситься з виразом їхніх облич. І маля починає поводитися відповідним чином: неможливо перейняти злісну міміку й залишитися в душі добрим, перейняти безглузду гримасу і прагнути «гризти граніт науки».
Для чого ж потрібно рекламувати девіантну поведінку? Це частина ідеології західної цивілізації. Те, що зараз прийнято називати глобалістським проектом. Глобалісти вважають, що ресурси планети обмежені, а людей надто багато і їх необхідно «скоротити», не застосовуючи відвертого насильства. Технології «промивання мізків» винайдено давно, але зараз вони стали бездоганними, як ніколи. Одна група обдуреної молоді зробить злочин, і її членів можна буде посадити до в’язниці. Інша частина населення могла б спокійно жити, маючи сім’ї та виховуючи дітей. Але оскільки народження дітей у глобалістському світі треба обмежувати, у молоді виховують ворожість до дітей, а гомосексуалізм і лесбіянство зводять до норми і звеличують. Тепер статевий інстинкт можна задовольняти без «небажаної вагітності». А третя група людей буде з відкритим ротом сидіти перед екраном. Цими керувати найлегше.
Яких заходів у сформованій реальності можуть вжити батьки та громадськість? Звичайно, необхідно вимагати від держави введення цензури на кіно- і телепродукцію для дітей… Але перекладати усю відповідальність на державу теж не варто.
Батьки повинні розуміти, що дітям дивитися такі мультфільми, бойовики не можна! Категорично!
Упровадження в практичній діяльності
Обізнаність щодо агресивного змісту сучасних мультфільмів, які дивляться дошкільники, механізмів та наслідків впливу на психічний розвиток дитини, дозволить розробити пам’ятки для батьків з питань створення безпечного інформаційного середовища для дитини, підготувати доповідь для батьківських зборів.
Негативні наслідки впливу на розвиток дитини від неконтрольованого та тривалого перегляду телевізійних передач
Як позначається на станіфізичногоздоров’я маленької дитини тривалий перегляд нею телевізійних передач?
Теоретична інформація.
Діти і телевізор
А.М.Богуш
Телебачення... скільки радощів і скільки хвилювань приносить воно дітям і їх батькам!
Дитина сидить перед телевізором з широко відкритими очима. Вона сміється, підстрибує, хмуриться, активно сприймає і переживає те, що демонструється на телеекрані.
Важко відірвати дитину від екрана. А деякі батьки, зловживаючи, постійно використовують телевізійну «няню». Щоб дитина не заважала, вони саджають її перед телевізором і наказують: «Сиди тихо і дивись». І малюк дивиться всі телевізійні передачі, звертаючись іноді з запитанням: «Мамо, а що таке «астрономія»?», «Що це значить — шлюб?».
Ніхто не може сьогодні заперечити значення телебачення: голубий екран збагачує знання малюків про навколишній світ, активізує мову, спонукає їх до розмов. Але в той же час ми є свідками того, що навіть дитина трьох-чотирьох років проводить за телевізором більше двох годин в день. Деякі батьки навіть годують дитину перед телевізійним екраном і пояснюють: «Моя Оленка краще їсть, коли дивиться телевізор». Телевізор відволікає малюка від активності, гальмує її рухи, в зв’язку з цим вже на ранніх етапах розвитку дитини спостерігається «рухливий голод», сучасні діти більше знають, ніж уміють.
Окремі батьки дивуються: «А що в цьому поганого? Дитина не пустує, не бігає, дома сидить, ще й дізнається багато нового. І дітям добре і батькам спокійно». Але чи справді так добре дітям, як гадають батьки?
Відомо, що дошкільники надзвичайно вразливі. Те, що вони бачать на екрані, ототожнюється із реальним життям; відділити побачене від дійсного вони ще не можуть. Особливо шкідливими для здоров’я малюків є вечірні передачі, які дуже збуджують їх нервову систему. Дитина довго не може заснути. Сон неспокійний, неглибокий, малюк часто прокидається, кричить. Деякі лікарі знаходять у дітей 5–9 років, які щоденно дивились телевізор, від 3 до 5 годин, а у вихідні дні до 6–10 годин, так звану «телевізійну хворобу»: підвищену нервозність, порушення сну і апетиту, втому, біль у животі та ін. Зловживання переглядом телепрограм може викликати судинні й психічні розлади, так звану «телевізійну епілепсію», приступи якої можливі після 2–3 годин безперервного перегляду телепередачі. Ці факти свідчать про небезпечність довготривалого перебування дошкільників перед телеекраном.
Якщо дитина знаходиться перед екраном довше належного часу, можуть виникати негативні зрушення в діяльності організму. Дошкільники можуть дивитись телевізійні передачі 2–3 рази на тиждень без будь-якої шкоди для здоров’я. Якщо дитина була в театрі, на концерті чи в кінотеатрі, то дивитись телепередачу в цей день вже не рекомендується. Перевантаження дитячого організму враженнями негативно позначається на її здоров’ї. Не можна дозволяти дитині дивитись телевізор і після розумового напруження (слухання чи розповідання казок, розгадування загадок та ін.). У вечірні години можна дозволити дивитись лише передачу «На добраніч, діти!», яка заспокоює дитину і готує її до сну. Малюк звикає, що після перегляду «своєї» передачі потрібно готуватись до сну. За півгодини до цього в кімнаті слід створити спокійну обстановку, вимкнути телевізор, погасити верхнє світло, провітрити кімнату. Перегляд «додаткових» передач скорочує сон малюка на 1–2 години. Лікарі відзначають перевтому очей дитини від перегляду телевізійних передач на близькій відстані і в несприятливих умовах. Для попередження зорового перевантаження слід дотримуватись певних гігієнічних умов щодо освітлення кімнати, чіткості зображення і віддалі очей від екрана.
Чим менший екран, тим ближче до нього можна сидіти. Якщо екран телевізора великий, то віддаль очей від екрана не повинна бути меншою ніж 1,2–2 м і більшою ніж 5–5,5 м. Телевізор повинен стояти на рівні очей малюка. Не можна дозволяти дитині дивитись передачі, зігнувшись, сидячи на підлозі чи лежачи на дивані (підлозі). Неправильна поза спричиняє порушення зору і пошкодження хребта. У деяких сім’ях телевізійні передачі дивляться при повній темноті. Цього робити не слід: різкий контраст між світлим екраном і темрявою кімнати стомлює очі, спричиняє напруження зору. Рекомендується дивитись телевізор з підсвічуванням: настільну лампу, торшер розміщують за телевізором або за спиною глядачів, щоб світло не потрапляло в очі, напівосвітлена кімната створює сприятливий фон для очей.
Дитина повинна дивитись лише дитячі передачі і обов’язково у присутності дорослих.
Після перегляду телепередач проводиться бесіда з дитиною, з’ясовується, що вона засвоїла, чи все правильно зрозуміла. Казку, мультфільм чи кінофільм малюк розповідає іншим членам сім’ї – це сприяє розвитку зв’язного мовлення.
Отже, телевізор виступає помічником батьків у вихованні дитини лише при правильному його використанні.
Упровадження в практичній діяльності
Обізнаність щодо негативного впливу на стан фізичного здоров’я дитини від неконтрольованого перегляду телевізійних передач, мультфільмів дозволить розробити пам’ятки для батьків «Безпечний перегляд дитиною мультфільмів».
Вплив мультфільмів на формування моральної свідомості у дітей
Чому агресивні сцени (бійки, знущання) приваблюють деяких дітей?
Теоретична інформація
Вплив мультфільмів на формування моральної свідомості у дітей
Н.В. Гавриш, Г.А. Клокова
Актуальність проблеми формування моральної свідомості дітей зумовлена тими суспільно-політичними та економічними процесами, що відбуваються в сучасному суспільстві та їх роллю як чинників становленняу зростаючої особистості етичних орієнтирів і цінностей. Науковці визнають, що, як ніколи, в сучасному суспільстві відчувається особливо гостра потреба у закріпленні чітких моральних принципів. Гуманістичні цінності зазнають трансформаційні зміни в новому світоглядному вимірюванні – економічному, який породжує ряд важливих проблем для освіти й культурного буття, що вимагають обов’язкового розгляду і рішення.
Потреба у твердих духовних, моральних засадах суспільної взаємодії та життєтворчості зумовлюється не просто інтересами культури і суспільства. Вся сучасна соціально-економічна реальність з її суворими законами примушує переосмислити підоснови буття в життєвих умовах, що змінилися і швидкоплинно змінюються постійно. Сучасне життя демонструє нескінченний ряд ідей, поглядів, концепцій, теорій, в яких видимі спроби осмислити кардинальні зміни, що відбуваютьсяв суспільстві. Людина опинилася в нових умовах, коли перед нею виникають несподівані, з позиції традиційного гуманізму, випробування, в яких добро і зло, віра і зрада, свобода і свавілля, гідність і підлота начебто помінялися місцями, а подекуди взагалі втратили своє суттєве значення в параметрах системи цінностей. Таким чином, необхідність осмислення питань, пов’язаних з вихованням моральності у дітей в сучасній парадигмі освіти, очевидна.
Теоретичну платформу вивчення процесу формування моральної свідомості дітей становлять такі наукові положення.
Формування моральності є якщо не найважливішим, то, в усякому разі, одним з найістотніших завдань педагогіки і суспільства в цілому (А.Горохович, І.Степаненко).
Моральність народжується у людини на соціальному ґрунті. Поза суспільством і у несоціальної істоти вона була б абсолютно немислима, оскільки вона не може бути продуктом виключно власної творчості людини, звільненої від всяких соціальних дій. Якийсь час назад моральність в нашій освіті визначали три ознаки – підпорядкування, слухняність, наслідування, спрямовані на неухильне виконання кожним заданого зверху морального закону, осмислювати який не було необхідності. Філософію сучасної освіти повинна визначати філософія людиноцентризму, яка підкреслює ключове значення людини як найважливішого смислового моменту в соціально-економічній аурі, що змінилася, де, як ми вже відзначали, «генерал ять» нові цінності. Отже, орієнтована на сучасні економічні відносини і породжувані ними етичні установки, залежна від них, людина повинна навчитись робити самостійний вибір, приймати рішення стосовно свого духовного і матеріального буття.
Осмислення міри впливовості різних чинників на процес формування моральної свідомості дитини у світлі концепції розвитку в її синергетичному обґрунтуванні, також підводить до висновку щодо резонансності цього процесу. Це означає, що в розвитку такої складної і тонкої системи, як моральна свідомість, важлива не лише сила зовнішнього впливу сама по собі, а правильна середовищна організація резонансного впливу. Адже пережита дитиною певна життєва ситуація, вчинок-вибір, про який навіть і не знають дорослі, може виявитися більш вагомим для морального характеру дитини, ніж ціла низка виховних методів (К.Крутій, Д.Фельштейн).
Процес становлення й розвитку моральної свідомості маленької дитини знаходиться під впливом багатьох чинників, що й зрозуміло, адже вона зростає не у вакуумі. Проте сучасна культури, точніше, численні її елементи занадто рано відкривають їй зміст того, що для дитячої свідомості є невчасним, що вона адекватно сприйняти та об’єктивно оцінити поки що не в змозі.
Неможливо уявити собі життя сучасної дитини без телевізора, мультфільмів, які є найулюбленішими та найпоширенішими елементами її довкілля, що за впливовістю на свідомість можуть в багатьох випадках позмагатися навіть із батьками та іншими значимими чинниками виховного впливу. Водночас результати численних досліджень доводять, що не всі батьки відповідально ставляться до відбору медіа-продукції, яку переглядають їхні діти, розуміючи, що, на жаль, далеко не кожний мультфільм у сучасному медіа-просторі може позитивно впливати на культурну соціалізованість та моральну свідомість дитини. У межах нашого дослідження, попередні результати якого ми презентуємо в цій статті, також вивчалось актуальне питання впливу мультфільмів та іншої телепродукції на розвиток моральної свідомості дитини.
Зауважимо, що науковцями досліджувались різні питання, пов’язані з використанням медіа-продукції в навчанні та вихованні дітей, в результаті чого було показано, що сучасні мультимедіа технології здійснюють сильний вплив на сприйняття інформації та її засвоєння (О.Араптанова, В.Коротова, В.Краєвський, Б.Лихачов, І.Лернер та ін.). Це відбувається тому, що вони дозволяють поєднувати різні види представлення інформації: текст, статичну і динамічну графіку, відео- та аудіозаписи у єдиний комплекс, що дає змогу дитині бути учасником подій, які з’являються на екрані, створюється ефект присутності та активного включення, що для дієвої природи малюка є надзвичайно важливим аргументом. Фізіологи доводять, що під час перегляду відеоматеріалів зоровий аналізатор полегшує дитині сприйняття і розуміння мовлення на слух. Такі зорові опори, як органи мовлення, жести, міміка, кінеми тощо підкріплюють слухові відчуття, полегшують осмислення та привласнення інформації [2]. Проведені нами розвідки з вивчення впливу попереднього перегляду мультфільмів на глибину сприймання дітьми літературних творів також підтвердили, що дошкільники краще сприймають й усвідомлюють зміст літературного твору, характери і вчинки персонажів, якщо читанню твору передує перегляд мультфільму за одноіменним твором.
Відзначаючи позитивні моменти у сприйнятті телеінформації, автори стверджують, що екран дозволяє зробити процес засвоєння різноманітної інформації більш живим, цікавим, проблемним, переконливим і емоційним, оскільки вона за допомогою відео подається у сенсорному і субсенсорному (один із проявів несвідомого) планах. Під субсенсорним сприйняттям вони розуміють безпосереднє психічне відображення дійсності, що обумовлюється такими подразниками, які не усвідомлюються особистістю (Г.Гершуні, У.Найссер, І.Сєченов, Г.Фехнер).
Одночасно науковці вказують на реальну небезпеку зрушення моральних орієнтирів, соціальних цінностей під впливом неякісної мультимедійної продукції…
…Вивчення пріоритетів дітей дошкільного і молодшого шкільного віку щодо вибору найулюбленіших мультфільмів показали, що серед виборів дітей перші позиції зайняли американські та японські мультфільми, серед яких виявилися не лише казкові: «Русалонька», «Пригоди Алладіна», «Попелюшка», «Кіт у чоботях», а й «Симпсони», «Ліло і Стіч», «Том і Джері» та інші (69%). Більшість з них, на думку фахівців, можуть мати небезпечні для дітей і суспільства наслідки, оскільки створені з урахуванням іншої ментальності, інших цінностей [1; 4]. На превеликий жаль, низка названих й інших мультиплікаційних фільмів і серіалів відверто пропагує антисоціальну поведінку, неповагу, цинізм, жорстокість до людей, дискредитує статус дорослих, спонукає до здійснення протиправних дій тощо (О.Араптанова). Другу позицію серед пріоритетних виборів посіли популярні радянські мультфільми: «Ну, погоді», «Пригоди Вінні Пуха», «Простоквашино», «Про папугу Кешу», що і не дивовижно, адже кожну деталь у них було продумано до дрібниць, щоб вносити в свідомість дитини тільки позитивну інформацію (48%). Останнім часом популярності набули мультиплікаційні серіали «Лунтик», «Смішарики», «Маша і ведмідь» (72%) та інші.
Вивчення ставлення дорослих, зокрема батьків до застосування мультипродукції як засобу виховання дітей засвідчило, що стовідсотково батьки визнають надзвичайну роль мультфільмів у житті своїх дітей. Група відповідальних батьків (їх виявилося лише 34%) відзначили, насамперед, значення мультфільмів для формування свідомості дітей, підкреслили неабияку виховну, пізнавальну і розвивальну функції мультфільмів, вказали на те, що під час перегляду мультфільмів вони намагаються дати дитині роз’яснення стосовно дій героїв, висловлюють своє оцінне ставлення щодо окремих вчинків і ситуацій. Значна група батьків підкреслилитакож роль мультфільму як способу формування первинних уявлень про довкілля (67%) та засобу розважити, створити позитивний настрій, забавити дітей (49%). Відповідальні батьки підтвердили таке своє ставлення до використання мультфільмів у формуванні моральності дітей тим, що критично обирали канали, на яких демонструють мультики для дітей, обов’язково самостійно переглядали їх, перш ніж дозволили дітям перегляд, намагалися створити вдома банк улюблених мультфільмів і впливали на смакові передбачення дітей щодо вибору мультфільмів. Ці батьки усвідомлюють, що сюжети мультфільмів представляють дітям у різних казкових чи побутових ситуаціях соціальні норми, правила, ґендерні ролі, цінності і моделі поведінки тощо. Саме тому вони намагаються через книги і мультфільми, власну поведінку надати дітям гарні приклади для наслідування та копіювання.
Водночас виявлено, що понад 60% батьків некритично ставляться до вибору каналів, які показують мультфільми, не здійснюють супровід їх перегляду, тобто намагаються використати цей час як вільний для себе, час вільний від дитини. Як засвідчив аналіз проведеного опитування, більшість цих батьків розглядають мультфільми, передусім, як засіб відволікти увагу дитини на певний час, щоб зайнятися власними справами (87%); як інструмент маніпулювання поведінкою дітей: мультфільм – нагорода за «правильні» вчинки і спосіб покарання за порушення норм поведінки (53%). Прикрим є факт, що значне число батьків використовують перегляд мультфільмів як інструмент впливу на поведінку дитини під час її годування (46%), погоджуючи водночас, що за таких умов малюк майже не відчуває, що саме він їсть, що дає змогу зняти момент протистояння прийому їжі. Тобто погоджуючись на такі дії, батьки передусім полегшують собі життя (сумнівна перевага, на наш погляд).
В організації вивчення впливу мультфільмів на моральну свідомість дітей ми спирались на результати попередніх досліджень, зокрема тих, у яких представлено саме цей аспект (В.Абраменкова, О.Араптанова, О.Коненко та ін.). Так, фахівці стверджують, що мультфільми впливають на формування в дітей соціально-моральних настанов і цінностей, первинних уявлень про добро і зло, закріплення еталонів гарної і поганої поведінки.
Серед негативних моделей поведінки, які можуть унаслідуватися дітьми за результатами систематичного перегляду мультфільмів психологи виокремлюють: надлишок агресії та насильства на екрані, здатність героїв неодноразово воскресати, що може порушувати у дітей інстинкт самозбереження; наділення жінки чоловічими рисами характеру і навпаки, що може порушувати гендерні стереотипи, що засвоюються дітьми; повна безкарність, що сприяє формуванню стереотипу вседозволеності; відсутність чіткої межі між добром і злом, що утруднює укріплення дитини в моральних принципах.
Спостереження за поведінкою дітей у вільній взаємодії з оточуючими дорослими і дітьми, а також проведене інтерв’ювання засвідчило, що діти нерідко зіставляють себе з персонажами мультфільмів; копіюють їхню поведінку, наслідують дії героїв мультиплікаційних фільмів. Водночас частіше так буває з дітьми, у кого ще не сформувалися чіткі моральні орієнтири, не відбулося свідомого прийняття соціально-морального правила. Дорослі, зокрема педагоги відносять таких дітей до категорії «складних». Ці діти виявляли розуміння того, що герої мультфільмів вчиняли погано, проте не відмовлялися повторити в життєвій ситуації аналогічні дії. Міміка дітей під час бесіди свідчила про розуміння, що їхня відповідь не співпадає із соціальними нормативами, не є гарною, проте вони вперто стояли на своєму, так би мовити, кидали виклик дорослому співрозмовнику. Розумних пояснень щодо цього вони дати не могли: «Так, прикольно», «Так, я б так зробив… Ну і що…», «Не знаю чому». Число таких дітей становило 13%; проте, на нашу думку, в усних відповідях не всі діти були відвертими і чесними. Вони відчували, якої відповіді від них очікують дорослі, і відповідали саме так, хоч спостереження за діями цих дітей свідчило, що негативні приклади агресивної поведінки, мовленнєві кліше «злих» героїв нерідко вживалися ними у відповідних ситуаціях. На запитання: «Хотів би ти дружити із злими героями мультфільмів, якби це було можливо?» діти відповідали: «Так, ми б посміялися», «Було б весело», «Було б прикольно» (11% молодших школярів).
Діти ж із засвоєними моральними нормами на запитання: «Подобаються тобі герої, які роблять погані вчинки і хотів би ти бути таким, як вони?» відповідали переконано: «Ні, вони вчиняють погано і роблять зле іншим», «Я не буду так робити, бо так можна образити друзів чи просто людей, зробити їм погано» (64% опитуваних). Окремих дітей стримував страх перед покаранням з боку батьків чи інших дорослих: «Якщо я так само буду робити, мене тато сильно покарає», «Я не можу так погано робити, мене Боженька покарає», «Це гріх, так не можна», «Будуть боліти очі та будеш носити окуляри» (12% дошкільників і 18% молодших школярів). Відповіді дітей засвідчили, що більшість з них, навіть діти дошкільного віку, можуть адекватно оцінити гарні і погані вчинки героїв. Так, 28% дітей відповіли, що мультфільми з жорстокими героями, кровавими подіями, підступними героями дітям дивитися не можна: «Дітям не можна це дивитися, бо вони самі такими будуть», «На погані вчинки дивитися дітям не можна тому, що вони будуть повторювати за злими героями», «Діти маленькі все в цьому віці повторюють. Їм погані мультики дивитися не можна». На нашу думку, передусім, тут проявляється вплив оцінних дій батьків, які намагаються сформувати правильні переконання дітей. Водночас, більшість дітей залюбки сприймає «негативно забарвлений» інформаційний потік, поступово звикаючи до самого факту присутності в нашому житті зла у різних його формах. Розмова з дітьми про героїню мультфільму «Маша і ведмідь» засвідчила, що діти дошкільного віку в переважній більшості можуть критично оцінити дії Маші, пояснюють, чому саме так вчиняти не можна, проте сам мультфільм дивляться із задоволенням, оскільки «він смішний». Таким чином, є ризик поступового підвищення порогу чутливості до розуміння межі між гарним і поганим, що проявлятиметься у спокійному, некритичному ставленні до поганого.
Отже, одержані результати підтвердили зроблені науковцями висновки про те, діти, ідентифікуючи себе з негативними героями, наслідуючи їм, повільно засвоюють агресивні моделі поведінки, приймаючи їх як норму. У результаті регулярного зіткнення з тим, що девіантна поведінка на телеекрані не карається і навіть не осуджується, у дитини відбувається формування і легітимація деструктивних соціальних установок і цінностей (О.Араптанова). Зауважимо про особливу актуальність і необхідність соціального контролю ціннісного змісту мультиплікаційних фільмів.
Таким чином, можна вважати доведеним, що мультиплікаційні фільми можуть впливати на формування моральної свідомості дітей як позитивно, так і негативно. Важливо правильно відібрати мультіпродукцію, яка позитивно впливатиме на моральний розвиток дитини.