На що повинні звернути увагу батьки, готуючи свою дитину до школи:


Дуже важливо, щоб у дитини був різноманітний досвід спілкування із незнайомими людьми – дорослими і дітьми. Дозволяйте дитині спробувати це у дитячому садочку, в магазині, у поліклініці, парку і т.д.

Деякі діти губляться «у натовпі». В якості тренування беріть іноді дитину на великі веселі міроприємства, на базар, тощо.

Готуйте дитину до того, що у школі вона може зіштовхнутися з негативними оцінками своєї роботи. Дитина повинна розуміти: ви даєте оцінку не її особистості в цілому, а конкретному вчинку.

Домашні розуміють дитину «з півслова» . Але не варто чекати такого ж від учителя та однолітків. Просіть свою дитину повідомляти про свої бажання, по можливості організовуйте такі ситуації, коли їй потрібно буде попросити про допомогу незнайому людину.

Бажано, щоб дитина звикала працювати самостійно і не вимагати заохочення від дорослих. Адже на уроках вчитель не має змоги приділити однакову увагу кожному. Поступово переставайте хвалити дитину за кожен крок у роботі – хваліть за готовий результат.

Привчайте дошкільника спокійно сидіти і працювати протягом певного часу. Включайте у розклад дня різноманітні заняття, змінюючи спокійну роботу за столом з рухливими іграми. Тоді дитині буде легше увійти в ритм урок-перерва. Особливо це важливо для збудженої і рухливої дитини.

На початку навчання у школі дитина не повинна вміти гарно читати і писати. І все ж таки новий важливий період у своєму житті краще починати із відчуття «я можу робити ось це і це» ніж з відчуття «я не вмію нічого, що уміють інші діти».

Привчайте дитину уважно слухати інструкцію і виконувати її, тоді у школі ваш першокласник буде почувати себе впевненіше.


БЕЗ П'ЯТИ ХВИЛИН ШКОЛЯР!!!

Перед школою дитина поступово входить у чергову вікову кризу, набагато легшу, ніж попередня (криза 3-х років) – це плавний перехід від іграшок до корисних занять. Звичайно це відбувається у 6-7 років, але можливо і раніше (акселерація). В такому випадку криза буде протікати більш напружено. Поведінка улюбленої дитини різко змінюється: ще вчора донечка була слухняною і лагідною, сама пропонувала свою допомогу, а сьогодні протестує. Звичайно вчорашня маленька донечка подорослішала: вона уже не така безпосередня та імпульсивна, як раніше, вона уже уміє керувати своїми емоціями, реалістичніше дивитися на світ. Ці позитивні зміни у поведінці шестирічки усім батькам, звичайно подобаються. Але є і новоутворення у поведінці маленької особистості:

1. Пауза – проміжок між зверненням до дитини і його реакцією. Створюється враження, що дитина просто «робить вигляд, що не чує», «знущається»;

2. Спір – з приводу і без, іноді дуже часто! І навіть приводить аргументи типу: «Чому йому можна (порівняння з іншими членами родини), а мені не можна?»;

3. Хитрість – не завжди з метою позбутися покарання, частіше просто, як жарт;

4. Реакція на критику – неадекватна. Будь–яке зауваження може викликати обурення, крик і навіть сльози.

Психологи вважають, що діти викидають усі ці «фокуси» по дуже простій причині: у них уже сформувалася «внутрішня позиція школяра» (дитина мріє про школу, хоче навчатися, відчуває потребу в активній розумовій діяльності), але вони ще поза школою. Відношення до дитини, як до маленької викликає обурення і протест. Як правило, з початком навчання у школі усі складні поведінкові реакції поступово зменшуються.

На цьому етапі батькам важливо придержуватися у своїй виховній стратегії принципу динамічної рівноваги. Що означає – розширення прав і обов’язків дитини.

Звичайно, усі ми мріємо, щоб наші діти завжди були слухняними, щирими, добрими, щоб приносили нам тільки радість. Але так не буває. А може було б зовсім і не цікаво!… То може краще навчитися бачити у кожній складності і неприємності нову сходинку розвитку, а не всесвітню катастрофу? І тоді, не виключено, що навіть під час вікової кризи задоволення від спілкування з дитиною буде набагато ціннішим і переважить різні вередування і капризи.

Адже криза – це тимчасово!!!

ГОТУЄМОСЬ ДО ШКОЛИ ВЕСЕЛО!

Ігри для дітей та їх батьків

1. «Хто сховався?»

Гра на розвиток пам’яті та уваги.

Посадіть у ряд чотири – п'ять будь-яких іграшок і попросіть дитину уважно роздивитися їх. Потім попросіть малюка заплющити очі, а дорослий в цей час заховає одну із іграшок. Спитайте у дитини, хто сховався ?

Згодом можна ускладнювати завдання: ховати по декілька іграшок, міняйте місцями їх і т.д. І кожного разу просіть малюка, щоб він говорив те, що помітив.

2. «Смішні малюнки»

Гра на розвиток уваги.

Дошкільники дуже люблять знаходити відмінності на двох схожих між собою малюнках. Також дуже корисні для розвитку уваги малюнки, де художник «випадково» дещо переплутав. Такі малюнки можна намалювати самостійно. І чим смішнішими будуть малюнки, тим краще. Нехай дитина не тільки покаже невідповідності, але і пояснить, чому вона так вирішила.

3. «Здогадайся, що приховано»

У цій грі дитина повинна вміти уявляти предмети за їх словесним описом та описувати різні предмети.

Заховайте якусь іграшку та опишіть її зовнішній вигляд, наприклад: «Жовтого кольору, дзьоб гострий» (курча). Якщо дитина здогадалася, віддайте їй іграшку. Потім дитина ховає предмет та описує його.

4. «Назви сусідів»

Гра на розвиток навичок лічби.

У грі можуть брати участь двоє або більше дітей. Гравці стають у коло, один бере м’яч. Кидає його партнеру, називаючи число від 1 до 10. Той, хто впіймав м’яч, повинен назвати сусідні числа (на одне більше та на одне менше від названого.) Після цього він називає своє число і кидає м’яч далі

5. «Упевнені пальчики»

Вправи на розвиток тонкої моторики руки та зорово-рухових координацій.

- Змальовування графічних зразків (геометричних фігур та візерунків різної складності).

- Обведення за контуром геометричних фігур різної складності з послідовним збільшенням радіуса обведення (по зовнішньому контуру) або його зменшення (обведення за внутрішнім контуром).

- Вирізання фігури з паперу за контуром (плавно, не відриваючи ножиці від паперу).

- Розфарбовування й штрихування (потрібно цьому заняттю надати загального ігрового мотиву, щоб дітям було цікаво).

- Складання різних візерунків з мозаїки.

- Пришивання ґудзиків. Дошкільники дуже люблять таке заняття, воно надає їм відчуття дорослості і значущості.

- Нанизування бісеру, намистинок або вермішелі. Це все повинно проходити в ігровій формі.

6. «Ось який я спритний»

Вправи та ігри на розвиток великої моторики (сили, спритності, координації рухів)

- Ігри з м’ячем.

- Ігри з резинкою.

- Комплекс найрізноманітніших спортивних ігор та фізичних вправ.

- Ігри типу «Мисливець»: влучити в ціль різними предметами (м’ячем, стрілами, кільцями і т.д.)

Шановні тата і мами!

Використовуйте будь-які можливості, щоб приділити своєму малюкові хочбуквар мінімум часу. Коли ви готуєте вечерю, - не женіть дитину з кухні. Нехай вона, сидячи за столом, малює, вирізає ножицями чи ліпить з пластиліну звірят.

По дорозі в дитячий садок запропонуйте дитині називати предмети, які вона зустріне, певного кольору чи форми. Або попросіть малюка подумати і назвати, чим схожі і чим відрізняються їжак і кактус, вовк і собака, телевізор і комп’ютер і т.д.

Граючи, малеча буде отримувати задоволення і масу позитивних емоцій.


СКОРО ДО ШКОЛИ!!!

Готовність майбутнього школяра!

Фізична готовність:

- Їздить на велосипеді;

- Плаває;

- Швидко піднімається і спускається по сходах;

- Стрибає на скакалці;

- Присідає;

- Грає з м’ячем.

Усі ці уміння необхідні для формування деяких психічних функцій – швидкості мислення, образного уявлення та уваги.

Порада психолога: спортивна секція повинна обов’язково бути присутньою у житті кожної дитини.

Інтелектуальна готовність:

- Розуміє зміст завдання;

- Може уточнити суть завдання;

- Здатен сформулювати свої висновки;

- Може планувати свою діяльність;

- Здатен виправити свої помилки;

- Здатен до самоконтролю.

Порада психолога: для тренування мислення найкраще підходять творчі заняття. Нехай малюк побільше малює, розфарбовує, вирізує ножицями, ліпить – одним словом, творить.

Емоційно-вольова готовність:

- Під нею розуміють уміння дитини керувати своїми емоціями і контролювати імпульсивну поведінку. Емоційно-вольова готовність проявляється у здібності дитини зосередитися і довести почату справу до кінця.

Порада психолога:дитину необхідно вчити чекати своєї черги, самостійно справлятися з образами, невдачами.

Мотиваційна готовність:

- Одна із складних проблем, що стоїть перед батьками дошкільників – це формування шкільної мотивації: вивчення і прийняття шкільної культури дитиною задовго до того, як дитина вступить до школи. Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини у нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням.

Мотиваційний компонент передбачає усвідомлення дитиною зміни соціальної ролі – з дошкільника на школяра.

Порада психолога:розкажіть дитині про радісні враження свого першого шкільного дня, влаштуйте екскурсію до школи. Прочитайте дитині веселі книги про шкільне життя (наприклад: «Витя Малеев в школе и дома» Н. Носов або «Повчальні пригоди хлопчика Колі» А. Сокол і О. Конечной).

Комунікативна готовність:

- Виявляється у вмінні дитини спілкуватися з різними групами людей. Вона припускає наявність різних способів спілкування – вербального (словесного), невербального, міжособистісного і ділового, уміння знаходити правильні слова під час бесіди з людьми різного віку.

Порада психолога: дітей необхідно учити слухати і переказувати почуте, відповідати на питання, не відхиляючись від теми, виражати свої думки, емоції і бажання адекватними способами.

Соціальна готовність:

- Це уміння дитини легко включатися у різні групи дітей для виконання загальних завдань.

Порада психолога: виховуйте у дитині не тільки лідерські якості та навички, але і вміння підкорятися іншим, в разі необхідності. Дитина повинна бути терплячою по відношенню до інших.


Кiлькiсть переглядiв: 319

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.