Навчаємо дошкільників переказувати літературний твір

Переказ - свідоме відтворення літературного тексту в усному мовленні. Це – складна діяльність, у якій беруть участь пам'ять, уява, мислення дитини. Щоб переказувати, дитина має навчитися уважно слухати літературний текст, зрозуміти головний його зміст; запам'ятати послідовність епізодів сюжетної лінії та способи авторського передавання змісту; свідомо, зв'язно та виразно відтворити текст у процесі переказу.

Для розвитку вміння будувати власне висловлювання безперечне значення має ознайомлення з кращими зразками художнього мовлення. Завдання вихователя при цьому – підвести дітей до активного, творчого наслідування чужого тексту, допомогти його засвоїти, тобто привласнити. Саме за таких умов наслідування літературного зразка стає поштовхом до власної активної мовленнєвої діяльності.

У процесі навчання переказу літературних та фольклорних творів відбувається формування виразності мовлення.

Вимоги до літературних творів для переказу

1. Літературний текст має бути таким, який дитина зможе самостійно відтворити.

2. Твір має бути доступним до розуміння дітей.

3. Персонажі – добре знайомі дітям з інших творів, з яскраво вираженими рисами характеру, зрозумілими мотивами вчинків.

4. Твори мають бути чіткі за композицією, в якій простежується послідовність події.

5. Важливою є динамічність сюжету.

6. Мова твору має бути простою для відтворення, але водночас образною, виразною, з використанням діалогів; не містити незнайомих, складних для розуміння та відтворення слів.

7. Знайомий текст може бути об'ємним, незнайомі тексти мають бути короткими.

8. Можна адаптувати об'ємний текст, але так, щоб не загубилася основна ідея твору.

Види переказу

Повний (цільний) переказ – одна дитина переказує весь текст. Варто використовувати саме цей спосіб, якщо текст короткий. Його недоліком є те, що, якщо вихователь не націлює дітей на виконання будь-яких специфічних творчих завдань за текстом, у дітей дуже швидко знижується інтерес до переказу.

Переказ за частинами (командами) – краще, якщо діти самі обирають команду, домовляються, хто яку частину переказуватиме. Переваги цього способу – в переказі бере участь більше дітей; діти уважно слухають не тільки власне, а й мовлення товаришів.

Колективний переказ– діти по черзі послідовно промовляють текст твору. Обсяг висловлювання визначає вихователь – це може бути речення (кожна дитина переказує текст по реченню, продовжуючи думку попередньої) або епізод. Позитив – майже вся група дітей зберігає активність, увагу до тексту впродовж всього заняття, діти навчаються стежити за мовленням іншої людини, продовжувати розповідь,

Інсценування за ролями. Зазвичай цей спосіб переказу застосовують у молодшому дошкільному віці. Вихователь бере на себе роль автора, допомагає дітям розподілити ролі, дібрати атрибути, елементи костюма, обговорює з ними характер персонажів, радить обрати правильну інтонацію. Водночас може бути кілька дублерів на виконання будь-якої ролі. Позитив – живий інтерес до тексту, висока активність дітей протягом усього заняття, гарний емоційний тонус, можливість формування інтонаційної виразності мовлення.

Творчий переказ. Цей спосіб переказу варто застосовувати у старшому дошкільному віці, коли діти вже мають певний досвід відтворення текстів. Творчий переказ – це відтворення з виконанням творчих завдань. Наприклад, переказ від першої особи (від імені героя), придумування епізодів, про які в тексті лише згадується, введення нових персонажів, придумування нових початку і закінчення. Зауважимо, що цей вид переказу можна пропонувати лише в тому разі, якщо діти добре засвоїли текст.

Вибірковий переказ. Іноді доречно запропонувати дітям переказати найбільш цікаві в мовному плані фрагменти, визначені вихователем або обрані дітьми за бажанням.

Методика проведення занять

Методику проведення занять з переказу художніх творів залежить від дидактичної мети. Заняття з переказу можуть проводитися для навчання дітей зв'язному монологічному мовленню. Такий вид занять проводять частіше на матеріалі добре знайомого дітям тексту (у молодшій та середній групах), а також незнайомого (в старшій групі). Іншою метою може бути розвиток інтонаційної виразності мовлення, якої вони навчаються у майстрів художнього слова. Ці заняття проводять із використанням аудіозапису.

Молодша група

У молодшій групі, оскільки текст казки дітям знайомий – вони його неодноразово слухали на заняттях, дивилися театралізації за змістом твору – вихователь на початку заняття в бесіді разом з дітьми пригадує основні події, головних героїв за допомогою ілюстрацій, фігурок настільного театру, фланелеграфу і обов'язкових запитань. Мета постановки запитань полягає в тому, щоб допомогти дитині відтворити центральну сюжетну лінію, послідовність дій, окремі фрагменти тексту (пісеньки, діалоги, описові моменти тощо). Отже, ставити їх потрібно конкретно, у формулюванні використовувати спонукальні слова; «Розкажіть...», «Пригадайте, якими словами..,».

Проілюструємо сказане запитаннями до казки «Рукавичка». Вихователь. Пригадайте, хто першим прибіг до рукавички. Як її звали? Мишка- шкреботушка, лапками шкребе, ось її так і назвали.

Розкажіть, як прийшла жабка-скрекотушка. Стрибає... Запитує...А мишка відповідає... Тоді жабка просить... І стали...

- Далі хто прибіг? Чому про зайчика говорять «пострибайчик»?

Так, бо в нього довгі лапки й він швидко стрибає.

– Пригадайте, як просилася в рукавичку лисичка, що вона говорила?

А звірі їй відповідали...

– Хто найбільший прийшов до рукавички? Покажіть, як він ревів.

Ефективним способом відтворення сюжетної лінії та полегшення процесу переказу є моделювання. Можна використовувати кольорову модель (фігурки однієї форми та величини, але різні за кольором), модель за формою (за допомогою різних геометричних фігур зображують персонажів казки, наприклад, трикутником – лисичку або півника, колом – жабку, овалом – зайчика), модель за величиною (однакові за формою та кольором фігури відрізняються розміром: великий прямокутник – це тато-ведмідь, маленький – ведмежатко), мальована модель (на певній заготовці діти домальовують персонажів казки).

Середня група

У середній групі заняття з переказу також має стислу вступну частину (щоб більше часу відвести на переказ), у якій вихователь повідомляє про мету заняття й допомагає дітям пригадати твір. Краще зміст тексту відновити в пам'яті дітей напередодні заняття (вранці або ввечері). Бесіду за змістом проводять з використанням наочного матеріалу. Вимоги до постанови запитань залишаються такими, як і в молодшій групі. Тому, що ускладнюються самі художні тексти, та для того, щоб діти були більш точними у відтворенні казки чи оповідання, вихователь включає в бесіду запитання, що стосуються характеру, настрою, стану персонажів, націлює дитину на вибір засобів виразного промовляння фраз: «Як треба сказати, щоб усі зрозуміли, що зайчик дуже переляканий?» Якщо під час бесіди вихователь виявляє, що усвідомлення та відтворення окремих висловів із тексту викликало в дітей труднощі, він використовує вибіркове читання складних епізодів. Обов'язковим моментом є вказівки щодо вимог до переказу. Вихователь має повторювати їх перед кожним переказом, чи поєднуючи з похвалою: «Ви звернули увагу, як добре розповідав Сашко. Він нічого не випустив і нічого не додав від себе», чи просто даючи вказівку: «Діти намагайтеся переказувати точно, нічого не забувайте та нічого не додавайте від себе».

Головні вимоги до переказу:

1. Нічого не забувати і нічого не додавати від себе.

2. Говорити голосно, щоб усім добре було тебе чути.

3. Змінювати голос за героєм, щоб було цікаво слухати.

4. Довго не думати над кожним реченням, щоб було зрозуміло.

Дітям середнього дошкільного віку можна запропонувати розгорнутий словесний план переказу, роль плану може також виконувати добірка ілюстрацій або дитячі малюнки до тексту казки чи оповідання, які діти з вихователем розміщують послідовно. План є перехідним моментом до самостійного переказування дитиною твору. Вихователь лише визначає основні віхи, спрямовує дитину, і тільки у разі неспроможності самостійно переказувати застосовує підказку, проговорення останньої фрази, навідні запитання. Найбільш доречними для дітей середньої групи є такі способи переказу, як переказ за ролями, переказ за частинами (командами). Ці способи визначають невеликий обсяг самостійних мовленнєвих дій, посильних для дитини, яка ще не має достатнього досвіду розповідання, привчають уважно прислухатися до того, як і що говорять їхні товариші. Починаючи з середньої групи, обов'язковим прийомом навчання є позитивна оцінка та аналіз вихователем дитячих переказів, який здійснюється після кожного висловлювання, щоб інший промовець уникнув помилок попередніх товаришів. У прикінцевій частині заняття можна запропонувати дітям пограти в казку. Таким чином, переказування плавно може перейти в гру-драматизацію.

Старша група

У старшому дошкільному віці, крім добре знайомих дітям казок та оповідань, доречне використання для переказу незнайомих текстів.

Вимоги до творів такі: мати невеликий обсяг, щоб діти могли їх запам'ятати та переказати, простий легко відтворюваний сюжет, яскраву, виразну мову, без вживання незнайомих або важких для промовляння слів. Доречно використовувати, наприклад, казки М.Коцюбинського «Про двох цапків» та «Про двох кізочок», короткі казки та оповідання В.Сухомлинського, К.Ушинського.

Структура заняття

1. Вихователь пропонує дітям послухати цікаве оповідання або казку, націлює на уважне сприймання тексту та виконання вказівок щодо виокремлення в тексті специфічних дій, слів, образів тощо. Вихователь виразно читає текст.

2. Проводиться бесіда за змістом твору з використанням наочності, спрямована на усвідомлення дітьми теми, ідеї, головної сюжетної лінії.

3. Повторне читання з націленням на уважне слухання, запам'ятовування тексту для подальшого переказу.

4. Стисла бесіда, в якій вихователь звертає увагу дітей на характери персонажів, засоби інтонаційної виразності, за допомогою яких можна передати ці образи.

5. Складання плану переказу спільно з дітьми. Вказівки про вимоги до переказу. Можливо використання методу моделювання.

6. Керівництво вихователем переказами дітей. Оцінка й аналіз переказів. Якщо в попередніх групах вихователь сам аналізує дитячі перекази, то в старшій групі до аналізу заохочуються діти, які зіставляють перекази з текстом, відзначають пропуски, вчаться підходити до переказів з урахуванням визначених критеріїв: самостійності, послідовності, повноти, плавності, виразності.

7. Націленість заняття з переказу на формування інтонаційної виразності мовлення впливає на вибір методичних прийомів та на структуру заняття загалом. Зауважимо, що цей вид занять з переказу можна проводити лише на тих текстах, зміст яких діти раніше дуже добре засвоїли.

8. Аудіозапис можна замінити виразним виконанням художнього тексту самим вихователем, проте аудіозапис дає змогу паралельно зі сприйманням фрагментів тексту аналізувати, коментувати, за допомогою яких засобів виразності було створено той чи інший образ, відображено те чи інше почуття.

Етапи структури заняття

1. Повідомлення, що на занятті діти вчитимуться виразно, як артисти, розповідати знайому казку.

2. Бесіда з використанням наочності, пригадуємо основні моменти історії, даємо характеристику персонажам.

3. Слухання аудіозапису кількох фрагментів твору, що супроводжується аналітичним коментарем вихователя щодо використаних артистом засобів образної виразності. (У процесі коментованого аналізу ставимо не загальні запитання стосовно образів персонажів, а до конкретного епізоду казки. Наприклад, «Діти, ви звернули увагу, яким голосом просилася Лисичка переночувати, а яким вона розмовляла з господарем вранці?)

4. Інтонаційні вправи на матеріалі казкового тексту, який діти переказуватимуть. ( Скажи голосом Півника, як він кликав мишенят до колоска. А тепер спробуй сказати таким голосом, яким він запитував мишенят за столом про їхню роботу).

Переказ твору дітьми

Керівництво вихователем переказами дітей. Якщо ставимо за мету розвиток виразності мовлення, то і оцінюємо в першу чергу саме цей показник, майстерність у відтворенні художніх образів засобами інтонаційної та мімічної виразності.

Орієнтовна схема оцінки рівнів виконання завдань

Рівень виконання завдання Вид завдання: переказ
Високий рівень Переказ складений самостійно, повністю передає зміст тексту, дотримується зв'язного послідовного викладу. Вживає різноманітні мовні засоби відповідно до тексту твору. При переказі в основному дотримується граматичних норм рідної мови. Мова плавна, паузи поодинокі.
Середній рівень Переказ складений за допомогою(спонукання, стимулюючі запитання). Відзначаються окремі порушення зв'язного відтворення тексту, одиничні смислові невідповідності, відсутність художньо- стилістичних елементів; одиничні порушення структури речень, велика кількість пауз.
Низький рівень Переказ складений за допомогою додаткових запитань. Зв'язність викладу значно порушена. Відзначаються пропуски частин тексту, смислові помилки. Порушується послідовність викладу. Відзначаються бідність і одноманітність вживаних мовних засобів, порушення структури речень.

Орієнтовний конспект заняття "Переказ оповідання «Лісовий голосок» ( Г. Скребицький)"(старший дошкільний вік)

Програмовий зміст:

- Формування цілеспрямованого сприйняття та аналізу тексту.

- Розвиток навичок планування переказу (з опорою на наочність).

- Активізація та збагачення словника.

Методичні прийоми: читання; бесіда; розглядання ілюстрацій, картинок, графічних схем; вибудовування графічної доріжки; дидактичні ігри «Назви пташеня», «Хто, як голос подає?»; вправи під музику.

Обладнання: набір схем для графічного плану; предметні картинки: зозуля, сова, яструб, півень, курка, гуска, качка, горобець, ворона; медальйони із зображенням птахів; ілюстрація до оповідання; м'яч; запис на диску «Голоси птахів».

Попередня робота: читання оповідання Г. Скребицького «Лісовий голосок», спостереження в природі.

Лексичний матеріал:

Частини мови Слова, складні за семантикою Слова, складні по складовій структурі
Іменники рябенькі, яструбок
Прикметники головаста товстенька, головата

Хід заняття

Організаційний момент. Розвиток довільної зорової уваги. Діти розглядають ілюстрації сови, яструба, зозулі, вивішені на дошці.

Підготовка до сприймання тексту. Активізація предметного словника і словника ознак за темою «Птахи», розвиток логічного мислення.

Завдання та запитання. Назвіть птахів. Порівняйте їх зовнішній вигляд. На якого птаха схожа зозуля? Чому ви так вирішили? А хто бачив зозулю? Як це було?

Читання адаптованого тексту. Розвиток довільної уваги.

Читання супроводжується демонстрацією сюжетної картини до оповідання.

Послухайте історію про зустріч хлопчика з лісовим птахом.

У літній день я гуляв в березовому лісі. Раптом почув лісовий голосок: «Ку-ку, ку-ку.» Я чув зозулю багато разів, але ніколи не бачив. Мені здавалося, що вона товстенька, головата, схожа на сову. Дивлюся, летить птах, хвіст довгий, сама сіра, тільки груди в темних рябеньких цяточках. Мабуть яструбок. Сів на сучок, та як закричить: «Ку-ку, ку-ку.» Зозуля! Значить, вона не на сову, а на яструба схожа.

- Що я прочитала? (Оповідання)

- Хто згадає його назву і автора? («Лісовий голосок» Г. Скребицького)

Бесіда за змістом. Розвиток діалогічного мовлення, слухової пам'яті. На запитання діти відповідають повним реченням.

- Де гуляв автор в літній день? (У літній день він гуляв у лісі)

- Що він почув? (Він почув голосок: ку-ку, ку-ку)

- Якою йому здавалася зозуля? (Зозуля йому здавалася товстою, головатою, начебто сова)

- Опишіть птаха, якого він побачив. (Хвіст довгий, сама сіра, тільки груди в темних рябеньких цяточках)

- На кого схожа зозуля? (Зозуля схожа на яструба)

Виділення дійових осіб оповідання. Активізація предметного словника, розвиток довготривалої слухової пам'яті. Педагог виставляє предметні картинки: зозулі, сови, яструба, півня, курки, гусака, качки, горобця, ворони.

-Назвіть птахів. Відберіть картинки, що не підходять до нашого оповідання. Діти прибирають картинки півня, курки, гусака, качки, горобця, ворони.

Дидактична гра з м'ячем «Назви пташеня». Розвиток навичок словотворення.

У качки - каченя, а у зозулі - ... (зозуленя), у сови - ...,у яструба - у горобця - в гусака -... тощо.

Дидактична гра «Хто як кричить?». Розширення та активізація дієслівного словника.

- Давайте поговоримо мовою птахів.

Діти отримують медальйони із зображенням птахів: зозулі, яструба, сови, курки, гуски, качки, горобця, ворони, півника. Під музику діти зображають птахів: «літають, співають» різними голосами.

- Зозуле, подай голосок. (Ку-ку, ку-ку.) Півничку, як ти співаєш? (Ку-ку- рі-ку.) І так далі.

- Що ти робила? (Кувала.) А ти? (Кукурікав.) І так далі (кудахкала гелготав, крякав, цвірінькав, каркав.)

Повторне читання оповідання. Складання плану-схеми переказу. Розвиток слухової, зорової уваги і пам'яті.

- Я прочитаю оповідання ще раз. Постарайтеся його запам'ятати. А допоможуть вам ці схеми.

У процесі читання розставляються смислові акценти, виділяються смислові уривки, вибудовується графічний план переказу зі схем.

Переказ за планом з наочною опорою у вигляді графічних схем. Розвиток зв'язного мовлення.

Беруть участь усі діти. Педагог нагадує, що потрібно стежити за переказом товариша і бути готовим продовжити.

Підсумок. Диференційована оцінка діяльності дітей.

- Чим ми займалися?

- Що навчилися робити?

- Що сподобалося?

Робота поза заняттям

- спонукати дітей вибудовувати графічний план оповідання та повторювати переказ за таким планом;

- грати в ігри «Хто як кричить», «Назви пташеня»;

- запропонувати намалювати зозулю і влаштувати виставку малюнків

Кiлькiсть переглядiв: 9507

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.