Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) "Струмочок" м.Охтирка

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

«Як навчати дитину спілкуватися з однолітками?»

У ранньому дитинстві для дітей вкрай важливо навчитися взаємодіяти з однолітками. Ці навички мають величезне значення для їх соціальної адаптації та подальшого розвитку в старшому віці. Батьки повинні заохочувати спілкування дитини з однолітками і втручатися тільки тоді, коли ситуація виходить з-під контролю.

Освітня програма для дитячих садків спрямована на те, щоб розвинути у дітей цінні навички, які допоможуть їм краще спілкуватися з однолітками. Програма заснована на ігровій діяльності, у ході якої діти, наприклад, розуміють, як добре грати з однолітками і спілкуватися з ними. Під час ігор діти вчаться контролювати почуття агресії і вирішувати проблеми, які можуть виникати в різних соціальних ситуаціях.

Зокрема, у дитячому садку дитина:

• здобуває соціальні навички (за допомогою історій, малюнків, розігрування різних ситуацій з використанням ляльок тощо) і вчиться практикувати їх (у ході рольових ігор). Дитина також навчається, як вести себе в різних соціальних ситуаціях (наприклад, ділитися іграшками, вибачатися тощо);
• вчиться тому, як ініціювати гру з однолітками, ставити питання і підтримувати однолітків;
• отримує цінний досвід позитивної взаємодії з однолітками.

Вихователь забезпечує таку взаємодію і надає можливості для гри.

Розвиток таких навичок допомагає дітям заводити друзів і легко вливатися в компанії однолітків. Це стає дуже важливим, коли дитина йде в школу.

Наскільки це важливо?

Взаємини з однолітками в ранньому дитинстві мають велике значення для психосоціальної адаптації дитини в дитячому саду і в майбутньому - під час навчання в школі. Досвід групових ігор і дружніх відносин допомагають їй розвивати нові соціальні навички, засвоювати соціальні норми і правила, пов'язані з міжособистісними відносинами. Це дуже важливо, адже найчастіше дитина спілкується з однолітками і поза дитячим садком або школою. Крім того, у багатьох дітей є брати або сестри з невеликою різницею у віці. Так чи інакше, практично кожна дитина щодня спілкується з однолітками.

До чотирьох років у більшості дітей з'являється кращий друг або подруга, і вони починають розуміти, хто з однолітків їм подобається, а хто - ні. Однак від 5 до 10% відчувають труднощі у стосунках з однолітками, які можуть їх не приймати або знущатися над ними. Проблеми з однолітками в ранньому віці можуть негативно позначитися на соціальному й емоційному розвитку дитини в майбутньому. Чим раніше батьки або вихователь зроблять певні кроки для вирішення цієї проблеми, тим краще.

Що вже відомо вченим?

У перші два роки життя дитина розвиває ряд емоційних, когнітивних і поведінкових навичок, які допомагають їй розвивати позитивні взаємини з однолітками. До них відносяться спільна увага, емоційна регуляція, вміння стримувати емоції, імітація дій іншої людини, розуміння причинно-наслідкових зв'язків і мовні навички. На взаємини з однолітками також можуть впливати зовнішні (наприклад, взаємини дитини з батьками, культурні чи соціально-економічні особливості її сім'ї) або внутрішні чинники (наприклад, порушення фізичного, психічного розвитку, розлади поведінки тощо).

Причини труднощів у взаєминах з однолітками

Діти, які страждають від перерахованих вище порушень розвитку, як правило, менш успішні в спілкуванні, ніж їх однолітки. Наприклад, діти зі слаборозвиненими комунікативними, соціальними навичками або зі слаборозвиненою моторикою часто виявляють неадекватну (наприклад, агресивну) поведінку і менше взаємодіють з однолітками. Відповідно, і однолітки рідше беруть їх у свою компанію.

Навіть у дітей, які не мають ніяких порушень, можуть виникати труднощі у взаєминах з однолітками. Це пов'язано, перш за все, з їх поведінкою. Агресивні, гіперактивні або, навпаки, замкнуті діти часто стикаються з тим, що однолітки їх не приймають.

Агресивна поведінка може впливати на взаємини з однолітками в більшій чи меншій мірі в залежності від статі, віку і особливостей групи однолітків.

Наприклад, дитину, яка виявляє агресію, однолітки частіше відкидають в дошкільному та молодшому шкільному віці, ніж у більш пізні періоди. Агресивні діти можуть бути популярні в групі однолітків, які підтримують агресивну поведінку або нейтральні до неї. Агресивній дитині зазвичай не становить труднощів знайти собі друзів серед таких же агресивних дітей.

Однак труднощі у стосунках з однолітками викликає не стільки наявність або відсутність агресії у дитини, скільки відсутність соціальних навичок. Сором'язливі і замкнуті діти часто відчувають труднощі в спілкуванні з однолітками, хоча це частіше проявляється вже в шкільному віці.

До чого призводять труднощі в спілкуванні з однолітками

Проблеми у взаєминах з однолітками часто приводять дитину до низької успішності і труднощів у навчанні. Наприклад, конфлікт з однолітками і неприйняття з їх боку можуть значно знизити мотивацію дитини до навчання.

У довгостроковій перспективі такі проблеми призводять до поганої соціальної адаптації в підлітковому і юнацькому віці. Проблеми у взаєминах з однолітками можуть призводити до виключення зі школи, ранньої злочинності, емоційних проблем, депресії і тривожних розладів. Однак такий взаємозв'язок відносний, оскільки на емоційні проблеми підлітків можуть впливати і інші фактори (наприклад, особливості психіки або оточення). Проте проблеми у взаєминах з однолітками здатні погіршити вплив інших факторів. І навпаки, позитивні взаємини з однолітками знижують ризик появи у дитини різних емоційних проблем у майбутньому.

Особливе місце у відносинах дитини з однолітками займають відносини з братами або сестрами. Вони ближчі і триваліші, ніж будь-які інші відносини в її житті. Завдяки їм дитина вчиться розуміти емоції, думки, цінності і переконання іншої людини. Часті конфлікти з братами і сестрами можуть приводити в майбутньому до поганої соціальної адаптації дитини та навіть формувати у неї схильність до насильницької поведінки.

Як з цим боротися

Програми, розроблені для розвитку соціальних і емоційних навичок у дітей дошкільного віку, дають хороші результати протягом вже тривалого часу. Сьогодні в дитячих садках прийняті універсальні програми, у яких вихователь взаємодіє з усією групою одночасно, сприяючи розвитку у дітей соціальних навичок. Їх доповнюють корекційні програми, спрямовані на усунення існуючих проблем, які можуть привести до проблем в спілкуванні з однолітками.

Дослідження показують, що поєднання в процесі дошкільної освіти універсальних та індивідуальних програм сприяє оптимальному соціальному розвитку дітей. Універсальні програми створюють таку атмосферу в групі, у якій кожна дитина сприйнятлива до оточуючих. Це сприяє розвитку соціальних навичок.

У дитячому садку діти повинні розвинути ряд навичок, які допоможуть їм вливатися в компанії однолітків. Це навички спільної гри, мовні, комунікативні навички, розуміння емоцій інших людей, саморегуляція, контроль агресії, навички вирішення соціальних проблем тощо. Універсальні програми дошкільної освіти спрямовані на розвиток цих навичок, і їх застосування в дитячих садах демонструє хороші результати.

Ключові компоненти таких програм - навчання дітей молодшого віку навичкам спільної гри і спілкування, а також різні види групової роботи. Це виявилося ефективним для дітей з різними соціальними та поведінковими проблемами.

Щоб навчити позитивно спілкуватися з однолітками дітей з особливих груп (наприклад, дітей з інвалідністю), необхідно впроваджувати в систему дошкільної освіти спеціальні інклюзивні програми. Діти з інвалідністю потребують розробки індивідуальних і систематичних стратегій навчання для того, щоб розвинути соціальні навички. Головне в цьому процесі - забезпечити дитині взаємодію з однолітками, у яких соціальні навички розвинені.

Також до груп ризику належать діти з сімей з низьким соціально-економічним статусом, представники етнічних меншин тощо. У дошкільному віці ігрова діяльність є практично єдиним способом розвинути соціальні навички дітей. Коли вихователі коригують поведінку дітей у цьому процесі, це допомагає їм поліпшити взаємодію з однолітками. Спільні дії вихователів і батьків допомагають розвивати соціальні навички у дітей з різних культур і соціальних груп.

ПОРАДИ ІНСТРУКТОРА З ФІЗКУЛЬТУРИ

Здоров′я та фізичний розвиток дитини

У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров'я, виховуються основні риси особистості людини. Сім'я, дошкільні заклади мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров'я. Міцне здоров'я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах. На цій особливості наголошує народна мудрість: «У здоровому тілі — здоровий дух», — стверджували в античні часи; «Нема щастя без здоров'я», — гласить українське прислів'я.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку — систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

У перші шість-сім років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Система дошкільних установ має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

— зміцнення здоров'я;

— забезпечення гармонійного розвитку організму;

— розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);

— підвищення фізичної та розумової працездатності;

— загартування організму;

— прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;

— виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом.

Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим.

Фізичне здоров'я є головною умовою духовного і морального здоров'я дитини. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров'я, формуються життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.

Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.

Показниками фізичного розвитку є:

— антропометричні та біометричні дані: зріст, маса тіла, життєва ємкість легень, об'єм грудної клітки;

— розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання , лазіння та ін.);

— рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості);

— рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).

Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток — диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов'язані та неперервні. Їх черговість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.

Людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім середовищем і регулюється центральною нервовою системою. У процесі фізичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадковості та середовища, визначаючи особливості організму. Реактивність організму — здатність організму змінювати фізіологічні функції під впливом зовнішнього середовища.

У повсякденному житті реактивність організму виявляє себе через своєрідні захисні реакції, які протидіють шкідливим впливам навколишньої дійсності, допомагають йому якнайкраще пристосуватися до зовнішнього середовища.

Дитина приходить у світ з певними вродженими задатками і можливостями, а її повноцінний фізичний і психічний розвиток потребує з перших днів життя виховного впливу, спрямованого на формування особистості в єдності фізичних і психічних проявів. Інтенсивний ріст і розвиток організму дитини дошкільного віку та властива йому висока реактивність вимагають особливих професійних умінь і старань педагогів. Висока пластичність нервової системи дає змогу систематично впливати на організм дитини, розвивати вроджені задатки, створювати необхідні умови для розвитку нових якостей організму.

Отже, фізичне виховання сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, підвищенню рівня функціональних та адаптаційних можливостей організму.

Стан здоров'я дитини є передумовою її успіху в будь-якій діяльності, адже повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу працездатність організму. Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню розумових дій. Дитина вправляється у пізнанні навколишнього світу, у неї розвиваються просторові уявлення, розширюється кругозір. Заняття фізичною культурою і спортом загартовують її волю, активізують емоційну сферу.

Правильна організація фізичного виховання дітей сприяє пробудженню у них інтересу до рухової активності взагалі, а також до конкретних видів фізичних вправ. Розвиток інтересу до рухів відбувається на основі життєвої потреби дитини бути сильною, сміливою, спритною.

Засвоюючи правила гігієни, дитина набуває навичок культури поведінки, а організація фізкультурних занять з яскравим інвентарем, іграшками, у відповідному одязі розвиває естетичні почуття.

Рухова діяльність у процесі фізичного виховання готує дитину до трудової діяльності. На фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики виховується дисциплінованість, виробляється прагнення досягти успіху, наполегливість.

Успішна рухова діяльність у колективі однолітків, позитивна оцінка зусиль дитини дорослими, самоаналіз якості виконання вправ, радість співучасті у рухливих іграх — усе це сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери.

Здорова, фізично розвинена дитина, як правило, вірить у свої сили, бадьора, життєрадісна, повноцінніше опановує принципи шляхетної поведінки у взаємодії з однолітками і дорослими, дбає про гармонійність свого буття, уважна до інших людей.